Спочатку йшлося, скоріше, про інтелектуальний дебатний клуб, який поступово перетворювався на незалежну політичну силу. З’явилася ініціатива відновити незалежну Соціал-демократичну партію, насильно включену до складу КПЧ після перемоги комуністів у лютому 1948 року. Ці дії, однак, не були офіційно зареєстровані та відбувалися фактично умовно. Реформаторське керівництво КПЧ не погодилося з формуванням опозиційної політичної партії та продумувало заходи, які б йому перешкодили. Масові організації та організації за інтересами намагалися звільнитися від впливу КПЧ та виступати самостійно, так, аби дійсно представляти інтереси різних частин суспільства. Некомуністичні партії (до того часу залежні від КПЧ) намагалися відновити принаймні частково незалежне функціонування. У той час в країні з’явилися різні рухи та угрупування (політично спрямовані, професійні – журналісти, письменники, – а також, наприклад, Скаути). Водночас активізувалася діяльність церкви, яка теж намагалася звільнитися від вимушеного зв’язку з державою.